Мертвий Че більший за все ще живого Фіделя

Ірраціональний паротяг тягне потяг цивілізації. Коли єгиптяни вигадали цивілізацію, вони почали будувати піраміди і будували їх 800 років. Кажуть, вони мусили вкладати великі зусилля в іригацію. Але шалені зусилля вони вкладали в смерть. Цивілізація — це сфінкс. Суть сфінкса не в тому, що він таємничий, а в тому, що він ірраціональний.

Коли після 500 років смути Цінь Шихуан об'єднав Китай, він зробив кілька раціональних кроків: спалив книжки та закопав вчених. Але будучи хитрим китайцем, він знав, що цивілізація — сфінкс. Сили суспільства були спрямовані на побудову Великої стіни та поховального комплексу імператора, який за трудомісткістю не поступався стіні. Греки були першими тоді, коли в мистецтво та спорт вкладали більше праці, ніж у торгівлю.

Церковна десятина цивілізувала язи́ки. Саладдінова десятина зродила готику. Післявоєнний світ мав стабільність та стійку тенденцію до розвитку тоді, коли значні ресурси відволікалися на ядерне протистояння, на війну, яка ніколи не мала початися.

Припинення гонки озброєнь призвело до застосування зброї скрізь, до смути.

Якби араби менше разів творили намаз, вони ніколи не побудували б халіфату від Індії до Кордови.

"Плоть нічтоже, дух животворить".

Раціоналістичні схеми безглузді. Побудувати раціональне суспільство неможливо. Коли захотіли раціоналізувати Радянський Союз, він розвалився. Якщо ми хочемо побудувати Україну, здатну до стабільного розвитку, ми не повинні шукати джерел виплати заборгованості по зарплаті. Ми маємо все, що залишилось, вкласти в будівництво грандіозного храму Вішну в Черкасах, або в українізацію Африки, або в світову українську революцію. Зі сфери ірраціонального витягуються найбільші прибутки з перегонки повітря банками і фондами. Цивілізація, розвиток продуктивних сил, зміни суспільних відносин — це побічні наслідки здійснення ірраціональних надзавдань, це лушпиння. В історичній науці утвердилась хибна метода шукати прагматичне підґрунтя подвигів.

З часом знаходиш, що явна історія набагато цікавіша за таємну і за історію підґрунтя. Хрестові походи цікавіші за те, що «насправді стояло за ними», за їхній «економічний» чи «містичний» зміст. Ніякого «справжнього» змісту подвигів нема. Справжня історія - це піраміди, це Перікл, це Цезар і Брут, це Аркольський міст. А зміна формацій та землекористування — це побічність і випадковість, це лушпиння подвигів.

Кажуть: таліби — це зовсім не таліби, це пакистанське золото і зброя, і мова йде про нафту і газопровід. А насправді мова йде про славу та іслам. І там нема пакистанської руки, там є революція.

Людина — ірраціональна істота. Суспільство — ірраціональна машина.

Сенс в тому, щоб іти. Неможливо спрогнозувати результат. Перші християни прагнули спасіння, а виявилося, що вони закладали глибокі підвалини Світу, якому належимо ми. Лютер, Кальвін і Цвінглі хотіли реформувати католицизм, а виявилося, що вони створювали умови технологічної цивілізації (вони глибоко зневажали науку). Північноамериканські колоністи хотіли подолати акцизи, а в результаті ми живемо в монополярному світі. Ви вирушаєте до Житомира, а потрапляєте в Град Божий.

- Що ж написати в програмі?

- Що ми будемо йти і не зупинимось ніколи.

Чому не зупинився Бонапарт? Чому не зупинився Гітлер?

Тому, що революція екстенсивна. Тому, що без війни вони кожен тиждень відчували, що втрачають роки. Мертвий Че більший за все ще живого Фіделя.