Надзвичайно корисно, що нація по горло «нахлєбалась» Ющенком

Коли 2-3 роки тому, будучи найманцем антинародного режиму, жидомассоном і агентом ФСБ, я цькував майбутнього зрадника ідеалів майдану, то боявся лише одного: не приведи, Господи, з ним щось станеться!

А що, як хижий і підступний КамАЗ виявиться не лише плодом хворобливої уяви майбутнього колишнього міністра КамАЗів і губернатора тієї області, де йому той КамАЗ ввижався! А що, як куховарити для предмета моєї творчості будуть не лохуваті керівники СБУ, а хто-небудь з близьких соратників і водночас - флагманів харчової промисловості (тоді, напевно, не виживе!)? А що, як діоксин варитимуть не австрійські косметологи, а дуболоми в таємниих лабораторіях ГРУ ГШ? І вічно плакатимуть українці, що була в нас одна надія - і ту уморили. І навіть через двісті років збиратимуться на шкільну лінійку маленькі (як їх тоді називатимуть, жовтенят - ющенята?), і вчителі читатимуть їм вголос "Данко" Подерев'янського.

Надзвичайно корисно, що нація по горло «нахлєбалась» Ющенком. Дуже добре, що він вижив, а ілюзії - вмерли.

Не можу відмовити собі в насолоді покопирсатися в ранах шановного читача. Майдан мав три гасла, відображені в знаменитій пісні групи "Гринджоли", яку, на жаль, не довірили тоді співати Вірці Сердючці (це б забезпечило популярність помаранчевої революції і в Росії).

Перше і найголовніше гасло: "Ющенко -ТАК!". Зараз наші одномірні брати кажуть, що вони і тоді знали, що Ющенко - "так-сяк", що виходили не стільки за нього, скільки проти Януковича, кучмізму, бандитів - всіх тих речей, популярність яких нині відроджується.

Насправді, ми всі були закохані в Ющенка. Він символізував Україну, про яку ми мріємо: "віночки, струмочки, лісочки, вербочки, ставочки, гастарбайтерство без віз, робота в західних борделях без депортації та інші європейські цінності."

В епоху плюшевого Христа, бляшаного Мухаммада та пластикового Будди нам потрібен президентик, який би нас не ображав. Ви кажете, що годинами скандували Ю-щен-ко! Ю-щен-ко! лише з ненависті до Януковича? Звідки ж брався оргазм? З ненависті до Януковича ви обрали Ющенка, щоб він призначив Януковича прем'єром? Ви кажете він вас обманув? Не брешіть собі і подивіться на нього: невже він здатен когось обманути? Тим більше вас, такого розумного. Варто повернутися до практики наших великих предків, які любили тільки мертвих героїв. Уб'ють, а тоді полюблять. Живим не довіряли. Ніколи. Тільки собі, власному тейпу і човну, видовбаному з суцільного шматка дерева.

Друге гасло, за яке ми нині спокутуємо, - "Нас багато, нас не подолати". Чого ми хотіли досягти з цим гаслом черні? Нас багато, і ім'я нам - легіон. Не знаю, як подолати, але нає….ти - що плюнути. Натовп легше обманути, ніж одного. На цьому побудована комерційна реклама і такий її важливий підрозділ, як політика.

Найважче буде розпрощатися з ілюзією, яка маніфестувалася третім гаслом: "Ми не бидло, ми не козли". Якщо ви - не бидло, вийдіть самі на майдан, коли вже ніхто не організовує, не пропагує, не вигадує вам гасла, не проплачує активу; коли вас не страхує американська дипломатія. Щось не вдається вийти? У козлів є шанс врятуватися, якщо вони не вважатимуть себе вовками. В інакшому випадку вовки їх з'їдять. Ми припиняємо бути бидлом, як тільки зникає потреба в пастухах. А вона ще не зникла, бо "Юля косу носить, в серці сили досить". (Як багато "с" на такий короткий рядок)

Колись в молодості я вправлявся в створенні незаконних воєнізованих формувань (до прийняття відповідної статті Кримінального кодексу). Тоді я цікавився досвідом попердників і дійшов висновку, що одним з найкращих підручників орг.будівництва є Хадіси. В Хадісах моє улюблене місце таке: Перед першою сутичкою з Курайшитами, Мухаммад збирає своїх сподвижників, ансарів, для складання присяги. Їх ще настільки мало, що вони всі поміщаються під кроною одного дерева. Коли згодом одного з них питали: "В чому пророк просив вас поклястися; в тому що ви будете стояти до останньої краплі крові"? Він відповідав: "Ні, в тому, що ми будемо проявляти терпіння".

Найкращий солдат - не той хто найбільш сміливий, а той, хто найбільш терплячий.

Це в нас не перший Янукович і не останній Ющенко. Будемо терплячі, якщо ми солдати.

Амінь?Дмитро Корчинський