«Революція.com» Заманити людей на майдан, як у супермаркет

Найбільш толкове, що досі було написано про помаранчеві події, – це видана в Москві книжка Почепцова «Революція.com».

Ця спроба систематизувати методологію кольорових "революцій" вкрай цікава (оскільки це - фундаментальна праця), і трохи забавна: наче якби білі лабораторні миші спробували систематизувати методологію експериментів.

На правах білої миші дозволю собі висловити кілька міркувань (кілька разів пискнути). Колега Почепцов описує експеримент, але заперечує експериментатора. "Що стосується ролі зовнішнього впливу, - пише він, - то США й Росія були однаково активні на території України, хоча й реалізували цей вплив за допомогою різного інструментарію, так що цей фактор можна вважати взаємно нейтралізуючим..."

Інструментарій США:

- всі наднаціональні бюрократичні структури, ОБСЄ та ін.;

- сотні фінансованих держдепом неурядових організацій;

- тисячі грантів для антиурядових видань, сайтів, об'єднань, інститутів, окремих діячів і журналістів;

- понад десять тисяч західних спостерігачів (у порівнянні з декількома сотнями із країн СНД);

- надактивна підтримка опозиції американським посольством;

- шантаж американським керівництвом українського.

Інструментарій Росії:

- привітання Путіним Віктора Януковича.

Про жодну взаємну нейтралізацію впливів не може бути й мови. Росія не змагалася навіть на рівні гасел. Американцями були запропоновані прості, зрозумілі, дієві ідеї: чесні вибори, інтеграція в Європу, відсторонення від влади бандитів, національне відродження. Які гасла протиставила цьому Росія? Державний статус російської мови (здавалося, що населення по-звірячому замучене необхідністю написання "і з крапкою"). Замість Європи пропонувався єдиний економічний простір з Білоруссю і Казахстаном. Киянам намагалися пояснити, що Московський патріархат кращий за Київський. На відміну від США, Росія не мала в Україні ані інструментів впливу, ані планів того, куди треба впливати.

Опозиція - лише один із інструментів кольорової революції. Аж ніяк не автор. В Україні керівництво опозиції було скомплектоване з випадкових персонажів із чиновницьким або барижним життєвим досвідом. Тобто досвідом, не підходящим для бунту. Ці люди часто ненавиділи один одного більше за Кучму. Щогодини їм доводилося робити нестандартні дії, реагувати на нову ситуацію. Вражає, але жодної хвилини вони не витрачали на вироблення стратегії, на суперечки про тактику, на перетягання канату, на звичайні в таких справах сумніви й пораженчество. Вони чітко, не відступаючи ні на крок, дотримувалися єдиного алгоритму. Звідки вони взяли цей алгоритм? Ющенко його виробив, сидячи між грошовими мішками в Нацбанку? Юля його вивела зі своїх газових схем? Борис Нємцов підказав? Прочитали чернетки шановного Г.Г.Почепцова? Після приходу до влади помаранчеве керівництво не демонструвало і десятої частки тієї ефективності. Алгоритм закінчився? Алгоритм і політичну страховку дали американці. І натякнули, що позбавлять страховки, якщо побачать відступи від алгоритму.

"Тільки та революція чого-небудь варта, коли влада ні фіга не варта". Опозиція змогла сформуватися лише тому, що влада боялася пальцем торкнути опозиціонера. Боялася протидіяти іноземним гуманітарно-підривним фондам. Під час помаранчевого фестивалю на Майдані головне посольство прямо пояснило всім проводирям контрреволюції: одна крапля крові, і ви виявитесь за межами економічного життя. Жодної тонни металу за кордон більше не продасте. Ви можете помахати кийками тільки в тому випадку, якщо готові, подібно колумбійським нарко-марксистам, тікати в Карпати й до кінця життя в лісах боротися з глобалізмом. Виявилося неможливим колекціонувати долари й бути незалежними від їхнього емітента.

Підсвідома впевненість у безпеці була основною причиною масовості Майдану. США були основним спонсором і методистом кольорових революцій. Без американської страховки вони були б неможливі. Це доводять вибори в Молдавії та Азербайджані. Американці підгодовували опозицію цих країн, і справа вже було рухалась до майданів, проте напередодні виборів Госдеп вирішив, що Воронін та Алієв краще дбатимуть за їхні інтереси, аніж опозиціонери. За два-три дні з азербайджанськими та молдавськими помаранчевими було покінчено.

Кольорові революції дуже ясно доводять нам, що можливі ефективні технології керування суспільством, яке побудоване на технологіях. Стандартна методика застосовна до таких, здавалося б, різних націй, як грузинська, українська, киргизька. Із власного досвіду знаю, що стимулювати людину розстатися з грошима часто складніше, ніж переконати її розстатися з життям. І якщо суспільство споживання давно виробило ефективні стимули до покупки товару, тим більш дієві стимули до вибору президента. Заманити нас на майдан не важче, ніж у супермаркет. Зрештою, транснаціональні компанії щодня організовують нам нові потреби. Десять років тому ми не підозрювали, що не можемо існувати без мобільного телефону. Ще два роки тому ми не здогадувалися, що нашою життєвою необхідністю є чесні вибори.

Метод стає технологією тоді, коли перестає залежати від якостей користувача. Ми спостерігаємо революції без революціонерів. Більш того, революціонери тільки заважали б. Менеджер з продажу не має вважати себе Робесп’єром.

І останнє: поп-революції - це революції ззовні. Я здатний ефективно впливати на вас, якщо сам недосяжний для вашого впливу. Лаборант не повинен сидіти в одній клітці з лабораторними мишами.

Все інше ви знайдете в Почепцова. Прочитайте. Гарна, сумна книга.